середа, 2 вересня 2020 р.

Адаптація першачків

 

Адаптація першокласників 

Вступ до школи і перші місяці навчання викликають у молодшого школяра зміни всього способу життя і діяльності. Цей період важкий для дітей, що вступають до школи. Спостереження фізіологів, психологів і педагогів показують, що серед першокласників є діти, які через індивідуальні психофізіологічні особливості важко адаптуються до нових для них умов, лише частково пристосовуються (або не пристосовуються зовсім) до режиму роботи і навчальної програми. При традиційній системі освіти категорія цих дітей утворює групу відстаючих дітей – дезадаптованих. Під шкільною дезадаптацією розуміється деяка сукупність ознак, що свідчать про невідповідність соціально-психологічного і психофізіологічного статусу дитини вимогам ситуації шкільного навчання. Дитина, що вступає до школи, повинна бути зрілою у фізіологічному і соціальному відношенні, вона повинна досягти певного рівня розумового і емоційно-вольового розвитку. Навчальна діяльність вимагає певних знань про навколишній світ, сформованість елементарних понять, позитивне відношення до навчання, здатність до саморегуляції поведінки. З урахуванням тенденцій зростання негативних наслідків дезадаптації, що виражаються, зокрема в труднощах під час навчання, порушеннях поведінки. Проблему шкільної адаптації слід віднести до однієї з найбільш серйозних соціальних проблем сучасності, що вимагає вже не стільки поглибленого вивчення, скільки пошуку продуктивного рішення на практичному рівні

    Процес адаптації дитини до школи можна розділити на декілька етапів, кожен з яких має свої особливості й характеризується різною мірою напруженості функціональних систем організму.

Перший етап - орієнтувальний, коли у відповідь на весь комплекс нових дій, пов’язаних із початком систематичного спілкування, відповідають бурхливою реакцією і значним напруженням практично всі системи організму. Ця «фізіологічна буря» триває достатньо довго (2-3 тижні).

Другий етап - нестійке пристосування, коли організм шукає і знаходить якісь оптимальні (або близькі до оптимальних) варіанти реакцій на ці дії. На першому етапі про жодну економію ресурсів говорити не доводиться: організм витрачає все, що є, а інколи і «в борг бере». На другому етапі ця ціна знижується, буря починає стихати.

Третій етап - період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить найбільш відповідні варіанти реагування на навантаження, що вимагають меншого напруження всіх систем. Хоч би яку роботу виконував школяр, чи то розумова - засвоєння нових знань, статичне навантаження, чи ж психологічне навантаження - спілкування у великому і різнорідному колективі, організм, точніше, кожна з його систем, мають відреагувати напруженням, своєю роботою. Тому що більше напруження видаватиме кожна система, то більше ресурсів витратить організм. А ми знаємо, що можливості дитячого організму зовсім не безмежні, а тривале напруження та пов’язана з ним утома і перевтома можуть коштувати організму доров’я.

Тривалість усіх трьох фаз адаптації - приблизно 5-6 тижнів, найважчим є перший місяць.

Саме тому є дуже важливим своєчасне психодіагностичне дослідження рівня адаптації до нових умов навчання у першколасників.

Вибір методик для загального дослідження процесу адаптації має відповідати таким вимогам:

              вимірювати ключові параметри адаптації­дезадаптації;

              видавати в результаті інформацію, яка не тільки констатує, але й орієнтує психолога у причинах можливої дезадаптації;

              бути економічною за формою проведення і витратами часу.

https://www.youtube.com/watch?v=CPH43eKhEwQ